Чтение онлайн

Бланко кивнув. Велосо обернувся до Кармони.

— Люди, які поїдуть з нами, готові?

— Так.

— А ті, що з тобою?

— Готові, — відповів капітан Кармона.

— Добре, — сказав Велосо і знову повернувся до карти. — Поглянь ще раз, Бланко, тут ти стоятимеш, потім рушиш за розробленим маршрутом і чекатимеш наказу, щоб почати діяти. На зв'язок будеш виходити під кодовою назвою «Леон». Ясно?

— Ясно, — відповів капітан.

— Так, — звірився з годинником Велосо, — вже час. Можемо починати. На вулиці стоять напоготові машини — мотори заведені.

Неділя, 24 березня.

Від гаража, що біля мосту в Бакуранао, від'їхала машина Велосо. Там він залишив солдата з радіотелефоном — тепер це пост «Циклон-3».

Машина виїхала на автостраду Віа Бланка і помчала в бік Гавани. Сонце ще не зійшло, і фари «б'юїка», за кермом якого сидів Велосо, краяли нічну пітьму.

— Отут, — подумав капітан і зупинив «б'юїк» на узбіччі.

До машини підійшов чоловік, відчинив дверцята і сів. Машина помчала далі.

— Усе готово, — доповів лейтенант Бланко. — Людей розставлено на постах, на місцях машини, завезено димові шашки.

— Добре, — сказав Велосо, вдивляючись у темряву, прорізану фарами машини. — Ще раз проаналізуємо хід операції. План контрреволюціонерів можна розділити на шість етапів. Перший — підготовка. Другий — проникнення на завод. Третій — їх дії на об'єкті. Четвертий — вихід із заводу. П'ятий — зникнення з району дії. І шостий — виїзд за межі країни. Все це випливає з логіки подій і підтверджується наявною інформацією.

— Точно, — підтвердив лейтенант Бланко.

— Подивимось, що нами вже зроблено, — підвів риску Велосо. — Що стосується другого етапу їх плану, ми не знаємо, як вони збираються проникнути на завод. Можливо, вони скористуються спецмашиною; можливо, на приватній машині номер буде змінений на службовий. Хай би там що, ми повинні дозволити їм проникнути на завод, правда, лише в тому випадку, коли будемо достеменно знати про те, що вони проникли на завод, і таємно за ними стежитимемо.

— Весь підготовчий етап їх плану буде під нашим пильним контролем, — запевнив Бланко.

— Що стосується їх дій на самому заводі, то навряд чи вони поведуться як командос. Радше спробують обдурити нас, непомітно проникнути в Центр, щоб закласти вибухівку.

— Нам невідомо, якою вибухівкою вони думають скористатися, де і як її розмістять. Ми не знаємо також, скільки людей проникне на завод, — сказав лейтенант.

— Ми не знаємо ще й того, чи вони будуть діяти всі разом, чи поділяться на групи, — додав капітан. — Але кожен з варіантів враховано, і люди на заводі знають, як діяти в кожному випадку. Що стосується виходу диверсантів з заводу, то наше завдання полягає в тому, щоб дозволити їм непомітно покинути завод, щоб вони повірили, буцім пошили нас у дурні. Найвідповідальніший для нас етап — це їхні дії на заводі. Також відповідальний момент — їх виїзд з країни. Ти зв'язався з прикордонниками? — запитав Велосо лейтенанта.

— Так, — відповів лейтенант. — Підрозділи трьох західних провінцій вже в стані готовності.

— Добре, — сказав Велосо. — Оскільки нам невідоме місце їх виїзду, до операції підключено, крім оперативного відділу, також відділи в Пінар дель Ріо і Матансас.

«Б'юїк» підіймався довгою і положистою дорогою Віа Бланка, коли капітан оголосив:

— Під'їжджаємо до командного пункту… Звідси будемо підтримувати прямий зв'язок з оперативним відділом. Думаю, що контрреволюціонери почнуть діяти рівно через годину.

На всіх можливих підступах до нафтоперегінного заводу імені Ньїко Лопеса були розміщені співробітники Департаменту державної безпеки. Основною запорукою успіху в даній ситуації було повне збереження таємниці операції.

— Увага! — пошепки передав своєму товаришу дозорець з біноклем. — Хтось виходить з будинку.

Боєць відклав фотокамеру, взяв трубку радіотелефону:

— «Хота-1», «Хота-1», — став викликати він. — Говорить «Циклон-2», «Циклон-2». Прийом.

— «Циклон-2», «Циклон-2», говорить «Хота-1». Говорить «Хота-1». Слухаю. Прийом.

— Якийсь чоловік тільки-но вийшов з будинку. Він сів у блакитний «шевроле-55». Прийом.

Обидва співробітники Департаменту державної безпеки сховалися за густим чагарником на положистому горбі в Бона Сієга. їм було доручено доповідати про переміщення людей в будинку, узятому під нагляд.

Машина рушила.

— Механізм пущено в дію, — сказав капітан Велосо.

Лейтенант Бланко дивився на карту.

— Щоб добратися сюди, — вказав він на один з пунктів на карті, — диверсанти повинні проїхати повз третій, четвертий і п'ятий пости. Треба простежити, на яку дорогу вони звернуть. Якщо вони повернуть сюди, — вказав він на червону лінію на карті, — то їх буде видно з пунктів шостого, сьомого, восьмого, десятого і тринадцятого.

— Не думаю, що вони скористаються цією дорогою, — заперечив капітан. — Десь найпевніш вони поїдуть по Віа Бланка.

— Я теж так думаю, — сказав Бланко. — В такому разі вони будуть проглядатися з постів третього, дев'ятого, одинадцятого, чотирнадцятого, п'ятнадцятого, шістнадцятого, вісімнадцятого і дев'ятнадцятого. Треба мати на увазі, що деякі пости рухомі і можуть переміщатися при потребі.

— Послухай, Бланко, мене хвилює, що не надходить інформація від «Сокола».

— Можливо, у нього виникли труднощі з радіо.

— Капітане, — озвався боєць, який сидів на зв'язку. — Викликає «Пантера-9».

— «Хота-1, «Хота-1», говорить «Пантера-9», говорить «Пантера-9». Прийом.

— «Пантера-9», «Пантера-9». Говорить «Хота-1», говорить «Хота-1». Слухаю. Прийом.

— Чоловік у блакитному «шевроле-55» тільки-но приїхав.

— Рушайте за ним, — наказав капітан.

Крита вантажна машина виїхала на Віа Бланка слідом за блакитним «шевроле».

5-та година 45 хвилин.

Четверо тихо вийшли з будинку в Бока Сієга і повернули до «понтіака», поставленого біля тротуару, їх у бінокль побачив дозорний, а його товариш сфотографував. Інформацію було негайно передано на командний пункт.