Оргія
Шрифт:
Меценат
Се трудненько!
Навчитись мовчки доброї вимови — сього б і Демосфен не доказав.
Прокуратор
Так що ж робити?
Меценат
Те, що я роблю: привчати ласкою, дарами навіть, всіх видатних чужинців Рим любити.
Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею.
Прокуратор
Розніжило тебе те філелленство!
Цікавий знати, як би ти, наприклад, збирав податки «ласкою й дарами»? Багато б назбирав!
Меценат(сміючись)
Ну, тут я мушу зложити зброю. В сьому ти найдужчий.
Раб-атрієнзій (увіходить)
Прийшов Антей-співець.
Меценат
А! Клич сюди.
Стій! Як Антей уже почне співати, я знак подам, тоді хай танцівниці сюди увійдуть. Тільки ж не раніше.
Гляди мені! Рушай.
Атрієнзій виходить.
Оці раби псують мені раз по раз лад усякий.
На їхню думку, оргія — то скоки.
Антей (у порога)
Вітаю вас, преславні.
Меценат
А, здоров!
Та ближче приступи. Коханцю музи в порога перестоювать не личить.
Антей підходить ближче, але місця йому при столі нема і він лишається стояти перед лежачими гостями.
Меценат (до гостей)
Се, друзі, найкоштовніша перлина Коринфської затоки.
Антей
Ти, преславний, надмірну ласку положив на мене.
Коринфові ж віддав замало честі.
Меценат
Чому замало честі?
Антей
Бо не можна злічити перлів нашої затоки і зважити, котра з них найдорожча.
Префект
Любити рідне місто — се годиться, але ж не треба забувати правди і вдячності. Якщо в Коринфі дійсно є скілька перлів хисту і науки, то се є Меценатова заслуга.
Меценат
Моя заслуга півняча, мій друже.
Прокуратор
Як розуміти сеє, Меценате?
Меценат
Бо я на всяких смітниках громаджу і там вишукую коштовні перли.
Префект
Та ти ж їх не ковтаєш так, як півень, але даєш в оправу.
Антей мовчки рушає.
Меценат
Стій, Антею!
Куди ти йдеш?
Антей
Туди, куди належу.
Меценат
Я бачу, ти образився.
Прокуратор
Се дивно, які ті греки всі вражливі!
Антей
Справді, се дивно, як ми досі не привикли, що переможцям вільно називати країну нашу смітником, а нас, поки ми не в «оправі», просто сміттям.
Меценат
Моєму слову ти дав колючки, але не я. Уся моя вина, що мій язик був якось послизнувся, але ж його боги слизьким створили.
Винуй Юпітера чи Прометея, — ти краще знаєш, хто з них більше винен.
Префект
А я, минаючи усякі вини, вертаю до заслуг. Мій Меценате, сей раз я маю затягти позов супроти тебе.
Меценат
Як?
Префект
Бо сю перлину не ти, а я відкрив уперше.
Меценат
Справді?
Префект
І в тім моя заслуга є ще більша, що перли я не проковтнув, знайшовши, хоч, власне, я повинен був ковтнути.
Меценат
Я хтів би сеє краще зрозуміти.
Префект
О, се не таїна! Колись я тута відкрив, чи, краще мовити, закрив гетерію співецьку потаємну.
Товаришем у ній був наймолодшим осей співець. Я ощадив його, вважаючи на молодощі ніжні,
і він один лишився з товариства, бо, знаю добре, більше в цілім краї гетерій не було, нема й не буде.
Антей
Ти помиляєшся, ще є одна.
Префект
Де?
Антей
На Парнасі. Дев'ять і оди там сходяться на оргії таємні і закриваються від ока влади густими хмарами.
Меценат
Ха-ха! Се влучно!
Префект (змінивши свій одноманітно-недбалий тон на гризький)
Не так-то вже і влучно, Меценате,
Ті «дев'ять і один» — Феб і Камени — зовсім то не гетерія таємна, а хор панегіристів. Їм же треба амброзію та нектар заробити то й мусять панегірики співати.
Антей
Кому?
Префект
Звичайно, генієві Риму.
Парнас, Олімп і всі святії гори тепер в його імперію дістались,
і тільки тим богам живеться добре, що мають гідність римських громадян або принаймні ласку Мецената всесвітнього, а той є геній Риму.
Котрі ж боги йому не покорились, ті вигнані були або й розп'яті.
Антей
І що ж? Вони від того повмирали?
Меценат (нишком, нахилившись до префекта)
Мій друже, вибачай, але юрбі сі жарти можуть видатись блюзнірством.
Префект (знов здержано)