Чтение онлайн

Як гірко, як безглуздо закінчилася одна з найсміливіших експедицій, які будь-коли організовувала людина!..

З трьох кораблів, з дев'яти обранців людства лишилась тільки вона, Мері Стрем, донька багатія, наречена безстрашного вченого, заради якого вона зробила більше, ніж може зробити закохана жінка, — перемогла страх і слабкість… Вона лишилася сама, а його, іронічного телепня, простого, близького, небагатослівного і романтично захопленого Гаррі Вуда, якому належать усі премії, присуджені на Землі за відкриття в інших світах, його нема, як нема і всіх тих, хто був із ним, поділив його долю, намагаючись урятувати його…

Колись Мері ради слави стрибнула із скелі в буремні хвилі прибою. Зараз у її затемненому горем мозкові майнула дика думка знову стрибнути, цього разу в океан кривавих хмар, повернути рулі, ввімкнути дюзи, ринути вниз, згоріти, сяючим болідом упасти на те місце, де помер Гаррі, де загинули росіяни…

Та ні! Невже вона дістане від Життя кулю в спину, боягузливо залишаючи поле бою? Ні, ні! Якщо падати, то тільки горілиць, діставши смертельний удар у груди. Є запасний планер! Обов'язок останнього дослідника, обов'язок подруги, дружини героя — спуститися на поверхню планети, пройти будь-які джунглі, переконатися в загибелі Гаррі. І, можливо, врятувати його, дістатися до російської ракети, стартувати на ній, знайти «Просперіті» з паливом і повернутися на Землю!..

Що? Божевілля? Чи може одна жінка зробити те, чого не змогли зробити п'ятеро дужих мужчин, що керували машинами, вона, слабка…

Хто говорить про слабкість жінки, той забуває, що нема більшої сили, ніж сила жінки, яка ладна знести все в ім'я обов'язку і почуття, сили жінки, дружини й матері, завдяки якій існує людський рід!

Сповнена рішучості, забувши про хвилинну слабкість і сльози, Мері, підтягнута, напружена, з сухими пломінкими очима, пройшла у відсік, де стояв запасний планер, такий же, як той, на якому полетіли Вуд і Керн.

Який мужчина зважився б на такий план?

Мері обмірковувала його в усіх деталях. Досягти квадрата «70», опуститися на місці, де останній раз бачила вона точку робота..

Вона схилилася над глобусом Венери, який було складено разом з росіянами з допомогою радіолокаторів.

Залишалась Земля…

Ні, Мері ні в кого не проситиме дозволу! Вона не просто самотня, — вона велично самотня в космосі! Вона єдина в усьому міжпланетному просторі вільна, що відповідає тільки сама перед собою, вона не зв'язуватиметься з Землею, зі штабом перельоту. Вона тільки гляне на Землю, можливо, послухає її голос…

Мері притиснулась чолом до холодного скла ілюмінатора.

Бездонна чорнота, в якій блискотять світи, що киплять в атомному вихорі…

І серед них люба й далека блакитна зіронька, найпрекрасніша, вродливіша за красуню зірок, якою Мері милувалася з Землі на світанку і яка похмурим горбом затуляє зараз частину зоряного неба. Блакитна зірка, рідна Земля!

Ні, Мері не могла не почути її голосу. Ще є час… «Просперіті» має зробити навколо Венери майже повний оберт.

І Мері ввімкнула радіоприймач.

Зараз за розкладом не було радіозв'язку, та дівчина зовсім несвідомо намагалася почути голос Землі.

І раптом вона почула його…

Будь-яка передача на Венеру вимагала затрати величезної потужності, вона була стиснута в могутній імпульс, де в безліч разів прискорені звуки зливалися в яскравий сплеск…

Зараз ці сплески лунали один за одним, наче на «Просперіті» передавалася сила-силенна телеграм.

Апарати «Просперіті» розшифровували сигнали, уповільнювали звуки, передавали їх людською мовою.

Та це виявилась не мова, а співи.

Пісня Землі!..

Для Мері в цій пісні звучала сама Земля! Гори, їхні сяючі снігові верховини. Небо, бездонне, синє, з рухливими, легкими, як шарф, хмарами. Сонце, земне, яскраве, не потворно кудлате, а веселе сліпуче кружальце, що ласкаво гріє. Ліс, чудовий, зовсім не похмурий, але загадковий… І вітер хвилями шарудить у листі. Ріка, повільна, холоднувата. Простір прерій і вершники, що скачуть за обрій. І сама вона скаче разом з батьковими ковбоями. Трава там сягає до плеч. А ось у садку трава м'яка, шовковиста. Пташки співають на гілках, щебечуть, перегукуються. Далекий гудок пароплава. Стрічка шосе. Шалена їзда у відкритому автомобілі. Гірські повороти, від яких і перехоплює подих і радістю сповнюється серце… А на повороті — незграбний і милий чоловік з недоладним жмутиком трав… Скрип гальм, легкий піт на чолі і простягнутий їй із жартівливою вдячністю букет із трав… Гаррі!.. Її Гаррі!

У кабіні космічного корабля лунала пісня Землі, аби нагадати Мері, що вона не сама в космосі, що рідна її планета з мільярдами людей теж рухається в тому ж космосі і думає про неї.

Пісню передавали для Мері зі штабу перельоту, хтось чуйний думав про неї.

Хіба може вона не попередити про те, на що зважилась!

Радіостанція штабу американської частини експедиції викликала її.

Мері перемогла себе й відповіла. Прискорені звуки її голосу електромагнітним сплеском помчали до Землі в могутньому імпульсі розряду електричних конденсаторів. Цей сплеск долетить до Землі тільки через триста секунд, через цілих п'ять хвилин. Мері взнає, що її відповідь прийнято, тільки через десять важких хвилин… Тільки за цей час світлові або електромагнітні хвилі досягнуть Землі; дійдуть від Землі до Венери… Для Мері в цей час хвилини здавались годинами.

Її почули. І Мері дізналася, що весь світ Землі, люди в Америці, Європі, Азії, Австралії, Африці сумують у зв'язку з трагічною загибеллю членів експедиції…

Американський штаб перельоту передав Мері наказ: «Просперіті» залишити Венеру. Мері Стрем, єдиній, що зосталася жива, повернутися в Америку, де її зустрінуть, як національну героїню…

Мері не відразу збагнула, що це означає — національна героїня…

Кібернетична машина байдуже надрукувала текст переданого наказу.

Мері, закусивши губу, перечитувала скупі й короткі рядки.

Отож, вона не належить собі в космічній порожнечі, вона належить Америці?..

А Гаррі?

Автоматична друкарська машинка відстукувала рядок за рядком. Родина Мері не виходить із церкви, молячись за неї. До неї простягають руки батько, мати, брат… Академії багатьох країн обрали її своїм членом або членом-кореспондентом… Їй присвоїли багацько почесних звань, присудили американську премію з астронавтики… Комітет Нобелівської премії в Швеції розглядатиме її звіт про політ як найвидатнішу наукову роботу…