Чтение онлайн

Йшов якось солдат з двадцятип’ятилітньої служби та і просить в одної жіночки, яка стояла на воротах – води напитись.

Жіночка завела його в хату і дала замість води свіженького парного молочка А коли напився, та до господині придивився, а вона ж така, як кров з молоком і так йому захотілось – самі знаєте чого...Вона погодилась. Та тільки встигли зробити... роботу, як тут і чоловік на порозі. Вона до чоловіка:

– Збігав би ти до шинкаря, та взяв би горілочки, а то до мене брат приїхав.

Поки чоловік ходив за горілочкою, то «братик» із «сестричкою» і ще повторили і ось вони вже сидять, мов нічого й не бувало і чекають надто гостинного господаря з магазину.

Так було і ще днів зо три, але ж пора, як говорять, і честь мати.

«Брат» зібрався в дорогу і чоловік з жінкою вирішили його трохи провести. Але, коли вони відійшли від села, то жінка чоловіку наказала іти порати худобу, а вона ще трохи проведе і тут же негайно повернеться. Зайшов солдат з жінкою в долину, де вже їх ніхто не бачив, підняв її ноги до верху, надів на їх картуз, і буцім то махає чоловіку, який пішов порати худобу. А коли наохотився вдоволь, забрав кашкет і щасливий направився до свого дому.

Отаке буває, коли чоловік жінці занадто довіряє.

24.5.1963 р.

А КУДИ МЕНІ ДІВАТИСЬ?

Якось чоловік приїхав з відрядження додому, вмазали гарно з жінкою і полягали спати. Аж чують опівночі, хтось грюкає в двері. Жінка підхватилась і тут же до чоловіка голосно, щоб той почув:

– Вставай, певно, чоловік з відрядження повернувся!

– А куди ж мені діватися?– спросоня запитав чоловік.

У ВАС КВІТОЧКА «ПЕ» Є?...

Якось телефонує один чоловік до однієї жіночки і запитує в неї: – Скажіть, будь-ласка, це Галина Василівна?

– Так – Галина Василівна.

– А в вас пе – квіточка є?

– Дурень,– сказала жінка і поклала слухавку.

На другий день знову той самий настирливий голос і знову питає все те, що і перший раз. Жінка знов положила трубку.

Але коли цей же чоловік зателефонував втретє, в неї нерви не витримали і вона вирішила розповісти все чоловікові. Чоловік їй порадив, що якщо цей телефонний хуліган затефонує і ще раз, то скажи, що є і назнач йому побачення, але тоді як я буду дома.

Невдовзі чує знову той же настирливий невгамовний голос:

– Галина Іванівна.

– Так, Галина Іванівна.

– Скажіть, будь-ласка, а у вас пе-квіточка є?

– Є...

– А коли з вами можна зустрітись?

– Та хоч і сьогодні.

– А в котрій годині?

– В будь-який для вас зручний час.

– Тоді давайте о сьомій вечора.

– Вважайте, що домовились.

Жінка тут же повідомила чоловіку. Той схопив монтировку, і причаївся за дверима. Аж ось і довгожданий стук в двері. Жінка відкрила, аж дивиться перед нею стоїть з виду надто симпатичний інтелігентний чоловік, який привітався до неї надто чемно і запитує:

– Ви Галина Василівна?

– Так, я Галина Василівна.

– А, скажіть будь-ласка, у вас пе – квіточка є?

– Є.

– Так чому ваш чоловік ходить до моєї дружини?

8.7.1969 р.

А Я – ТАКИЙ!

То якось кум запросили куму, щоб піти прогулятися лісом, а поскільки кума жила без чоловіка, то і погодилась. А коли зайшли в ліс, то вона і говорить до кума:

– Куме, ви мене трохи почекайте, а я піду ген за тим кущиком позасмагаю, а ви ж дивіться, не згвалтуйте мене.

Кум розправив вуси, ніби він і справді козак, і їй відповів:

– А я такий!...

Кума чекала кума, чекала, але бачить, що всі її сподівання марні, знову сіла на підводу і їдуть далі. Але ж кумі хочеться і вона знову до кума:

– А давайте і ще позасмагаємо. Ото бачите, кумчику, кущик що під дубочком, так ото я буду там. Тільки ж ви, дивіться, мене не того самого, ну ви розумієте мене?..

– А я такий,– знову вигукнув чоловік, і далі їдуть.

Дивиться і ліс вже кінчається. Вона і в третє йому те саме...

але Іван є Іван, вухами хлопає. Тут кума піднялась і до кума:

– Е, куме, якби я знала, що ви такий – то я б з вами і не поїхала в ліс.

ЖИВИЙ СУВЕНІРЧИК…

Якось із Росії в Париж приїхав товариш до товариша, і той, що з Росії, запитує в француза:

– А як у вас відносно шури-мури?

– Ніяких проблем. На любий смак. Ото бачиш Ейфелеву вежу, а навпроти стоять красунечки.

– Звісно бачу.

– А ти яких хочеш, дуже дорогих чи... звичайних?

– Давай по повній.

– Так от, тих, що в шляпочках, і в чобітках вище колін, бачиш?

– Бачу.

– Так ото якраз ті, про яких ти мрієш. Вони – дорожчі, але зате можуть і «сувенірчиком» нагородити.

– І що це таке?

– Це таке, що в нас сифілісом називається.

БУЛЬДОГ БЕРЕ СЛІД

Якось Абрам з Сарою пішли на пляж. А коли прийшли, то Сара спохватились, що забула взяти плавки. А повертаться їй за плавками не хотілось і вона до Абрама:

– А давай пошлемо нашого Джека.

Абрам тут же впер голову бульдога Сарі в спідницю і дав команду:

– Слід.

Побіг бульдог. Не пройшло і п’яти хвилин, як чують на пляжі шум, крик. Аж дивляться, а той бульдог тягне за штани якогось здоровенного грузина. Сара як глянула, так і обомліла.

2.2.1967 р.

СТУДЕНТ І ШАРФИК

Якось студент із студенткою пізнім вечором постукали до старенької бабусі у віконечко, щоб та пустила їх переночувати, так як додому було йти ще дуже далеченько. Бабуся виглянула через віконце і говорить: