Чтение онлайн

О, боже мій милий - блисне булава!”

Так думав, ідучи в латаній свитині,

Сердега Ярема з свяченим в руках.

А Дніпр мов підслухав: широкий та синій,

Підняв гори-хвилі; а в очеретах

Реве, стогне, завиває,

Лози нагинає;

Грім гогоче, а блискавка

Хмару роздирає.

Іде собі наш Ярема,

Нічого не бачить;

Одна думка усміхнеться,

А друга заплаче.

“Там Оксана, там весело

І в сірій свитині;

А тут… а тут… що ще буде?

Може, ще загину”.

А тим часом із байраку

Півень - кукуріку!

“А, Черкаси!.. боже милий!

Не вкороти віку!”

ЧЕРВОНИЙ БЕНКЕТ

Задзвонили в усі дзвони

По всій Україні;

Закричали гайдамаки:

“Гине шляхта, гине!

Гине шляхта! погуляєм

Та хмару нагрієм!”

Зайнялася Смілянщина,

Хмара червоніє.

А найперша Медведівка

Небо нагріває.

Горить Сміла, Смілянщина

Кров'ю підпливає.

Горить Корсунь, горить Канів,

Чигирин, Черкаси;

Чорним шляхом запалало,

І кров полилася

Аж у Волинь. По Поліссі Ґонта бенкетує,

А Залізняк в Смілянщині

Домаху гартує,

У Черкасах, де й Ярема

Пробує свячений.

“Отак, отак! добре, діти,

Мордуйте скажених!

Добре, хлопці!” - на базарі

Залізняк гукає.

Кругом пекло; гайдамаки

По пеклу гуляють.

А Ярема - страшно глянуть

По три, по чотири

Так і кладе. “Добре, сину,

Матері їх хиря!

Мордуй, мордуй, в раю будеш

Або есаулом.

Гуляй, сину! нуте, діти!”

І діти майнули

По горищах, по коморах,

По льохах, усюди;

Всіх уклали, все забрали.

“Тепер, хлопці, буде!

Утомились, одпочиньте”.

Улиці, базари

Крились трупом, плили кров'ю.

“Мало клятим кари!

Ще раз треба перемучить,

Щоб не повставали

Нехрещені, кляті душі”.

На базар збирались

Гайдамаки. Йде Ярема,

Залізняк гукає:

“Чуєш, хлопче? ходи сюди!

Не бійсь, не злякаю”.

“Не боюся!” Знявши шапку,

Став, мов перед паном.

“Відкіля ти? хто ти такий?”

“Я, пане, з Вільшани”.

“З Вільшаної, де титаря

Пси замордували?”

“Де? якого?” “У Вільшаній;

І кажуть, що вкрали

Дочку його, коли знаєш”.

“Дочку, у Вільшаній?”

“У титаря, коли знавав”.

“Оксано, Оксано!” -

Ледве вимовив Ярема

Та й упав додолу.

“Еге! ось що… Шкода хлопця,

Провітри, Миколо!”

Провітрився. “Батьку! брате!

Чом я не сторукий?

Дайте ножа, дайте силу,

Муки ляхам, муки!

Муки страшної, щоб пекло

Тряслося та мліло!”

“Добре, сину, ножі будуть

На святеє діло.

Ходім з нами у Лисянку

Ножі гартувати!”

“Ходім, ходім, отамане,

Батьку ти мій, брате,

Мій єдиний! На край світа

Полечу, достану,

З пекла вирву, отамане…

На край світа, пане…

На край світа, та не найду,

Не найду Оксани!”

“Може, й найдеш. А як тебе

Зовуть? я не знаю”.

“Яремою”.

“А прізвище?”

“Прізвища немає!”

“Хіба байстрюк? Без прізвища

Запиши, Миколо,

У реєстер. Нехай буде -

Нехай буде Голий,

Так і пиши!” “Ні, погано!”