Марно ради пита,Вся засмучена,Україна свята,Перемучена.Занедбали синиРідну мовоньку,Не туди-бо вониГнуть головоньку,На пожитки густіПозіхаючиТа кишені товстіНапихаючи.Дяка богу - всьогоВраз набралися:Від народу свогоОдцуралися...А поки що чужеРозшолопають,-Чого вміли, то вжеНе второпають...Ще й вирлають на мирГірш Московщини:«Що за хлопський кумирНародовщини!»Чн таких ти орлівСподівалася,Як за них лила крів,Турбувалася?Не так збавлять снагиСиломіцники,Як оті вороги,Підпомічники!
ЛЮДИНА ЄСЬМ
Людина єсьм... Мене гнітуть слаботи;Я чую їх, несила ж утекти;Нікчемні мрії, суєтні турботиСкули кругом, мов ретязем кати.Все враз порвать... Нема у грудях влади:Страшне життя, страшніша вічна тьма;Не жду я більш ні щастя, ні відради...Та хто зважа на доводи ума?Жага взаємин та кохання в серці;Наново манять блага світові...Простіть мене, о мученики-мерці,Простіть мене, о страдники живі!Стомився я... без сил, на півдороги,Украй побитий думами, стою;Молю в людей і ласки, і підмоги...Як сором стис головоньку мою!Коли ж і де просвіток я поб,ачу?Чого ж мені в невольницькій глушіТи не послав, о боже, на придачуУсіх незгід хоть рідної душі?Людина єсьм... Жага любові в серці;Як одігнать замани [13] світові?Простіть мене, о мученики-мерці,Простіть мене, о страдники живі!
13
– 3амана - принада, спокуса.
ТАМ І ТУТ
Там - квітки, та блиск, та чари,Залицяння та вино;Тута ж - праця, сльози, свари,Пекло голоду одно.Там - безкарна власна доля,Панування без границь;Тута ж стогін та неволя,Припадання рабське ниць.Там, проте, ненависть лютаУсередині душі;Тут... джерело світла тутаПробивається з глуші!
ЩАСЛИВА ЛЮДИНА
Кругом щаслива ти людина:Не залякаєшся грози,Бо ще не бачила країнаВід тебе Щирої сльози.Не знавсь ти з мукою гіркою,Не будеш віку ти конать...Дай тільки бог того покоюНікому на світі не знать!
ДІТЯМ
Перша думка наша, діти,Краю рідному;Першу працю присвятитиЛюду бідному!Усім серцем полюблятиВчіться ближнього,.З тяжких злиднів визволятиНеспроміжного.Не кохайтесь у користіЗ її шматтями,А прямуйте жити вмісті,Бути браттями!Чули заповідь господню:Всім любитися,А не рить другим безоднюТа злобитися!Отож будьмо, діти, певніПо-господньому:Завжди милі, завжди кревніОдне одному!
"Щоб настав час жданий людського єднання..."
Щоб настав час жданий людського єднання,Щоб ні пана більше не було, ні хлопа,Треба перейнятись швидше світлом знання,Поступом, якого осягла Європа;Кращі думки віку щиро уживати,Як любов до брата, рівна всім свобода,-Ширити навколо, славить, розвивати,Аж поки не стануть приводом народа.Треба враз порвати з батьківською тьмою,Кинути ледарство та гидку недбалість;Нас гнітуть з усюди,- гіршою ж тюрмоюСлужить жах нікчемний, свари та відсталість.Отже, на півставі спільної освітиКвітом рушить вгору зерно наше власне,-І побачать вбогі України дітиБудуче славетне, будуче прекрасне!
"О, яка ж ти сумна, Україно моя..."
О, яка ж ти сумна, Україно моя,Навкруги оповита темнотою;З яким жалем оце тебе згадую яЯк пошарпані груди турботою!Не складаю пісень твоїй дивній красі,Бо не бачу у стані сучасному;Розпинали тебе всі до одного, всі,Хто був паном у краї нещасному.В царство казки твій рай на журбу одліта,Мов прибитий негодами зимними;А чи зможе ж кому смерть-руїна отаСповнить серце чудовими гімнами?Світло правди нести проти лютого злаВ боротьбі із тяжкою годиною,Працювать на користь та рятунок села -Має бути любов’ю єдиною!
"Прийде день великої відради..."
Прийде день великої відради:Чоловіцтво, змучене украй,Ворожду закине братства ради,На землі побачать люди рай.Час настане для взаємин спільних,Зоря згоди заблищить у тьмі,Рівний всім, в сім’ї народів вільнихРаб-народ забуде об ярмі.Згине слід хижацької гидоти,Слід змагань деспотських чи тупих...Треба ж перш широкої роботиНа користь загнічених, сліпих.Треба дбати за народну справу,Швидше всім прокинутись від сну,Одігнать минувшину криваву,Наближать годиноньку ясну!
СТОГІН
Війна та кров... О чоловіцтво хиже,Не гідне навіть імені людей!Коли джерело поновлення свіжеДіткнеться наших кам’яних грудей?Чи вже ж не можна у братерстві жити,У злагоді блаженство спочувать?Ні, треба знищить, для потіхи вбити,У прокляті кайдани закувать!Свята любов для світу буква мертва,Христос - давно всіма забута річ;І гине люд, страшної ночі жертва,1 підпйра оту злочинну ніч!Під час і жить нема тоді охоти;Бо тільки пильно позирнеш на мир:Який базар бездушної глупоти,Який дрібний пануючий кумир!
В ТЮРМІ
Я оце так гірко на душі почувся,Так важким занадто ізробився гніт,-Від надій гарячих мовби одхитнувся,Від надій на вільний, на широкий світ.День - не день, а тяжкий прокид серед ночі.Жизнь - труна за віку, темна та німа;І здається часом, ніби смертю в очіЗазирає хмура, заклята тюрма!