Чтение онлайн

Мов сарана, вкрили

Барони, герцоги і дюки,

Псарі, герольди, шинкарі,

І трубадури (кобзарі),

І шляхом військо, мов гадюки.

За герцогинями німота;

Хто з соколами на руках,

Хто пішки, верхи на ослах -

Так аж кишить! все на охоту,

Мов гад у ірій, поспіша!

О, чеху! де твоя душа??

Дивись, що сили повалило -

Мов сарацина воювать

Або великого Аттілу! '

У Празі глухо гомонять,

І цесаря, і Вячеслава,

І той собор тисячоглавий

Уголос лають! Не хотять

Пускать в Констанц Івана Гуса!

«Жив бог! жива душа моя!

Брати, я смерті не боюся!

Я докажу отим зміям,

Я вирву їх несите жало!..»

І чехи Гуса проводжали,

Мов діти батька…

Задзвонили у Констанці

Рано в усі дзвони.

Збиралися кардинали,

Гладкі та червоні,

Мов бугаї в загороду,

І прелатів лава.

І три папи, і баронство,

І вінчані глави;

Зібралися, мов іуди

На суд нечестивий

Против Христа. Свари, гомін,

То реве, то виє,

Як та орда у таборі

Або жиди в школі…

І - всім разом заціпило!..

Мов кедр серед поля

Ливанського,- у кайданах

Став Гус перед ними!

І окинув нечестивих

Орліми очима.

Затрусились, побіліли,

Мовчки озирали

Мученика. «Чого мене -

Чи на прю позвали?

Чи дивиться на кайдани??»

«Мовчи, чеше смілий…» -

Гадюкою зашипіли,

Звіром заревіли.

«Ти єретик! ти єретик!

Ти сієш розколи!

Усобища розвіваєш,

Святійшої волі -

Не приймаєш…»

–  «Одно слово!»

«Ти богом проклятий!

Ти єретик! ти єретик!..

Ревіли прелати.Ти усобник!..»

–  «Одно слово».

«Ти всіми проклятий!..»

Подивився Гус на папи

Та й вийшов з палати!..

«Побороли! побороли!» -

Мов обеленіли.

«Автодафе! автодафе!..» -

Гуртом заревіли. І цілу ніч бенкетовали

Ченці, барони… всі пили

І, п'яні, Гуса проклинали,

Аж поки дзвони загули. І світ настав…

Ідуть молиться

Ченці за Гуса.

З-за гори

Червоне сонце аж горить.

І сонце хоче подивиться,

Що будуть з праведним творить?!

Задзвонили в усі дзвони,

І повели Гуса

На Голгофу у кайданах.

І не стрепенувся…

Перед огнем; став на йому

І молитву діє:

«О, господи милосердий,

Що я заподіяв

Оцим людям? твоїм людям!

За що мене судять!

За що мене розпинають?

Люди! добрі люди!

Молітеся!.. неповинні

–  І з вами те буде!

Молітеся! люті звірі

Прийшли в овніх шкурах

І пазурі розпустили…

Ні гори, ні мури

Не сховають. Розіллється

Червонеє море

Крові! крові з дітей ваших.

О, горе! о, горе!

Онде вони! в ясних ризах.

Їх лютії очі…

Уже крові…» - Пали! пали!..»

«Крові! крові хочуть!

Крові вашої!..» - і димом

Праведного вкрило.

«Молітеся! молітеся!

Господи, помилуй,

Прости ти їм, бо не знають!..»

Та й не чути стало!

Мов собаки, коло огню

Кругом ченці стали -

Боялися, щоб не виліз

Гадиною з жару

Та не повис на короні

Або на тіарі.

Погас огонь, дунув вітер

І попіл розвіяв. І бачили на тіарі