Чтение онлайн

Марку Вовчку

Ісаія. Глава 35 (Подражаніє)

N. N. (“Така, як ти, колись лілея…”)

“Ой, на горі роман цвіте…”

“Ой, маю, маю я оченята…”

Сестрі

“Колись дурною головою…”

“Во Іудеї во дні они…”

Марія (Поема)

Подражаніє Едуарду Сові

Подражаніє Ієзекіїлю (Глава 19)

Осії. Глава XIV (Подражаніє)

“Дівча любе, чорнобриве…”

“Ой, діброво - темний гаю!..”

Подражаніє сербському

Молитва

“Колись-то ще, во время оно…”

“Тим неситим очам…”

Плач Ярославни

“З передсвіта до вечора…”

“Умре муж велій в власяниці”

Гімн черничий

“Над Дніпровою сагою…”

“Росли укупочці, зросли…”

“Світе ясний! Світе тихий!”

Ликері (“Моя ти любо! Мій ти друже!”)

“Барвінок цвів і зеленів…”

“І Архімед, і Галілей…”

Л. (“Поставлю хату і кімнату…”)

“Не нарікаю я на бога…”

Саул

“Минули літа молодії…”

“Титарівна-Немирівна…”

“Хоча лежачого й не б'ють”

“І тут, і всюди - скрізь погано”

“О, люди! люди небораки!”

“Якби з ким сісти хліба з'їсти…”

“І день іде, і ніч іде”

“Тече вода з-під явора…”

“Якось-то йдучи уночі…”

“Бували войни й військовії свари…”

Н. Т. (“Великомученице кумо!”)

“Зійшлись, побрались, поєднались…”

“Кума моя і я…”

“Чи не покинуть нам небого…“

“За що ми любимо Богдана…“

“Якби-то ти, Богдане п'яний…“

ІНШІ РЕДАКЦІЇ

Москалева криниця (перша редакція)

Тарасова ніч (друга редакція)

Гамалія (друга редакція)

“Лічу в неволі дні і ночі…” (друга редакція)

DUBIA (авторство не доведене)

“Нудно мені, тяжко - що маю робити?..”

“Не журюсь я, а не спиться…”

“Вип'єш перву - стрепенешся…”

ПРИЧИННА

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,

Ніхто нігде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

В таку добу під горою,

Біля того гаю,

Що чорніє над водою,

Щось біле блукає.

Може, вийшла русалонька

Матері шукати,

А може, жде козаченька,

Щоб залоскотати.

Не русалонька блукає -

То дівчина ходить,

Й сама не зна (бо причинна),

Що такеє робить.

Так ворожка поробила,

Щоб меньше скучала,

Щоб, бач, ходя опівночі,

Спала й виглядала

Козаченька молодого,

Що торік покинув.

Обіщався вернутися,

Та, мабуть, і згинув!

Не китайкою покрились

Козацькії очі,

Не вимили біле личко

Слізоньки дівочі:

Орел вийняв карі очі

На чужому полі,

Біле тіло вовки з'їли, -

Така його доля.

Дарма щоніч дівчинонька

Його виглядає.

Не вернеться чорнобривий

Та й не привітає,

Не розплете довгу косу,

Хустку не зав'яже,

Не на ліжко - в домовину

Сиротою ляже!

Така її доля… О боже мій милий!

За що ж ти караєш її, молоду?

За те, що так щиро вона полюбила

Козацькії очі?.. Прости сироту!

Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,

Одна, як та пташка в далекім краю.

Пошли ж ти їй долю, - вона молоденька,

Бо люде чужії її засміють.

Чи винна голубка, що голуба любить?

Чи винен той голуб, що сокіл убив?

Сумує, воркує, білим світом нудить,

Літає, шукає, дума - заблудив.

Щаслива голубка: високо літає,

Полине до бога - милого питать.

Кого ж сиротина, кого запитає,

І хто їй розкаже, і хто теє знає,

Де милий ночує: чи в темному гаю,

Чи в бистрім Дунаю коня напова,

Чи, може, з другою, другую кохає,

Її, чорнобриву, уже забува?

Якби-то далися орлинії крила,

За синім би морем милого знайшла;

Живого б любила, другу б задушила,