Бажане Рiздво

Бажане Різдво

Вступ:

У нас, чи не в нас,

У цей чи інший час,

Далеко чи близько,

Високо чи низько

Відбулися ці події,

Чи то правда, чи то мрії?

Дійсність вигадку зміняє,

Тільки Бог напевно знає,

Вірити в дива суцільні,

Передріздвяно-швидкоплинні,

Чи це фарсом все назвати?

Вам, глядач наш, вирішати.

У черзі за Різдвяними замовленнями у небесній канцелярії співають янголи. Всі однакові, серйозні, сконцентровані на справі.

Ми вісники свята Різдвяного,

Від щастя та щирості п’яного.

Ми виконавці, ми свята гаранти,

Ми янголи неба – різдвяні сержанти.

Ми голуби пошти веселого свята.

В нас купа замовлень, бо ми янголята.

До кожної хати, квартири, палати,

Повинні принести ми крапельку свята.

Повинні ми настрій людей піднімати,

Дорослих вітати, з малечею грати.

Замовлень багато, не має хвилинки,

Дивитись не те, як палають ялинки,

Спливає, мов лава, гарячий цей час,

Ми бачимо свято без зайвих прикрас.

Немає на диво ні часу, ні сили,

Замовлення взяли – і знов полетіли.

Все вчасно роздати, не сплутати мрії –

Свята потребують від янголів дії!

Ми всі на роботі, нам всім не до жартів.

Мі світлого свята безрадісна варта.

В тій же черзі стоїть маленьке янголятко. Не таке як всі. І співає собі само.

Я – янголятко Різдвяного свята,

У мене пригод та історій багато,

Безмежно завдань – я весь час поспішаю,

Буває таке, що кудись не встигаю.

Буває і гірше, трапляються дні,

Коли я виконую зовсім не ті

Бажання людські, якими забиті

Всі вільні хвилини, різдвяні всі миті.

Передсвяткові, доноворічні,

Казкові, сміливі та фантастичні!

Тому – мерседес, тій – шлюб ніби з картинки,

І я під різдвяні цяцькові ялинки

Повинен нести подих свята без тіні,

І ось, присягаюсь, що буду віднині

Найянголятнішим янголом свята…

Голос зверху:

– 

Не будеш! Бо в тебе боргів повна хата!

Янголятко:

– 

Я не розумію! Прошу, поясніть!

Голос зверху:

– 

Зніміть з нього крила! І німб відберіть!

Янголятко:

– 

Це дуже жорстоко мене так карати!

Голос зверху:

– 

Не треба в небесній приймальні кричати!

Хто того року поплутав бажання?

Хто відповідальний за їх виконання?

Наплутав ти все, що тобі доручали!

Від страху в Різдво діти гучно кричали,

Ти їм кажана подарив, а вони

Чекали від тебе настільні дві гри!

А вчений і досі тваринку чекає,

На скрипці музика донині не грає,

Не бачили песика в свято сестрички,

Але в них є все для рибальства та річки!

Якщо ти не виправиш все це, мій друже,

Мені до пояснень різдвяних байдуже!

Немає на небі ні зірки, ні хмарки,

Де б я не почув хоч би жодної скарги

На тебе, соколику! Йди виправляй!

І янгольську мантію швидко знімай!

Янголятко:

Не можна ж за це так жорстоко карати.

Через дрібниці не треба втрачати

Гумор та радість Різдвяного свята,

Я впевнений, що полюбили малята,

Того кажана, і тваринка в безпеці,

А вчений тримав би його мов в фортеці.

На досліди він кажана замовляв.

Тому я тваринку від нього сховав.

Конец ознакомительного фрагмента.