Чтение онлайн

11 Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надїю аж до кінця,

12 щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітницї вірою і довготерпіннєм.

13 Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою,

14 глаголючи: "Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе."

15 І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю.

16 Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, - клятьба.

17 У тому ж, хотївши Бог більше показати наслїдникам обітницї незмінність ради своєї, посередникував клятьбою,

18 щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,

19 котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,

20 куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік.

До євреїв 7

1 Сей бо Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога вишнього, що зустрів Авраама, як вертавсь він з побоїща царів, і благословив його;

2 котрому й десятину з усього віддїлив Авраам (перше ж оце перекладом зветь ся цар правди, а потім і цар Салимський, чи то цар впокою),

3 без батька, без матери, без родоводу, нї почину днїв, нї конця життя не маючи, уподоблений же Сину Божому, пробуває священиком вічно.

4 Дивіте ся ж, який великий той, кому і десятину дав Авраам патриярх із вибраного.

5 Тай ті із синів Левіїних, що приймають сьвященство, мають заповідь брати десятину з народу по закону, се єсть із браття свого, хоч і з чересел Авраамових вийшло воно.

6 Той же, хто не виводить роду свого від них, узяв десятину з Авраама, і маючого обітницю благословив.

7 Без усякого ж перечення менше від більшого благословляєть ся.

8 І тут беруть десятини люде, що мруть, а там - той, про кого сьвідчить ся, що він живе.

9 І, щоб так сказати, через Авраама взята десятина і з Левія, що бере десятини.

10 Ще бо в череслах отецьких був, як зустрів його Мелхиседек.

11 Коли ж звершеннє було через Левійське сьвященство (бо під ним люде озаконені стались), то яка ж іще потреба иншому встати сьвященикові по чину Мелхиседековому, а не по чину Аароновому звати ся?

12 Коли бо переміняєть ся сьвященство, мусить конче і переміна закону бути.

13 Про Кого бо се говорить ся, з иншого колїна був, з котрого нїхто не приступав до жертівнї.

14 Явно бо, що з колїна Юдового вийшов Господь наш, а про се колїно Мойсей об сьвященстві нїчого не сказав.

15 І більше ще явно, що по подобию Мелхиседековому встає инший сьвященик,

16 котрий не по закону заповідї тїлесної постав, а по силї життя незотлїнного.

17 Сьвідкує бо: "Що Ти єси сьвященик по вік по чину Мелхиседековому."

18 Стало ся ж знищеннє попередньої заповідї за її неміць і невжиточність.

19 Нїчого бо не звершив закон, а приведене лучче впованнє, котрим наближуємось до Бога.

20 І на скілько воно не без клятьби,

21 (ті бо сьвященики без клятьби ставали, а Сей з клятьбою через Того, хто глаголав до Него: "Кляв ся Господь, і не розкаяв ся: Ти єси сьвященик по вік, по чину Мелхиседековому")

22 на стілько луччого завіту став ся порукою Ісус.

23 І більш їх було сьвящениками, бо смерть боронила їм пробувати;

24 сей же, через те, що пробуває по вік, непереходяче має сьвященство.

25 Тим же і спасти може до кінця приходящих через Нього до Бога, будучи вічно жив, щоб посередникувати за них.

26 Такого бо нам подобало (мати) Архиєрея, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес,

27 котрий не має по всї днї нужди, як архиєреї, перше за свої гріхи жертви приносити, а потім за людські: се бо зробив заразом, себе принїсши.

28 Закон бо людей поставляє архиєреями, маючих немочі, слово ж клятьби, що послї закону, Сина на віки звершеного.

До євреїв 8

1 Голова ж сказаного: Такого маємо Архиєрея, що сїв по правицї престола величчя на небесах,

2 служителя сьвятинї і скинї істинної, котру поставив Господь, а не чоловік.

3 Всякий бо архиєрей поставляєть ся, щоб приносити дари і жертви; тим треба й Сьому що мати, щоб принести.

4 Бо коли б Він був на землї, не був би священиком, (де) є священики, що приносять по закону дари,

5 котрі служать образу і тїнї небесного, яко ж глаголано Мойсейові, як хотїв зробити скиню. "Гледи бо", рече, "зроби все по взору, показаному тобі на горі."

6 Тепер же (Христос) лучче знарядив служеннє, на скілько Він посередник луччого завіту, котрий на луччих обітницях узаконив ся.

7 Бо коли б первий той був без пороку, не шукалось би місця другому.

8 Докоряючи бо їх глаголе: "Ось ідуть днї, глаголе Господь, і зроблю з домом Ізраїлевим і з домом Юдовим завіт новий,

9 не по завіту, що зробив я з отцями вашими, того дня, як узяв я їх за руку, щоб вивести їх із землї Єгипецької: бо вони не пробували в завітї моїм, і я занедбав їх, глаголе Господь.

10 Тим се завіт, котрий зроблю дому Ізраїлевому по тих днях, глаголе Господь: Давши закони мої в думку їх, і на серцях їх напишу їх, і буду їм Бог, а вони будуть менї народ.

11 І не вчити ме кожен ближнього свого, і кожен брата свого, говорячи: Познай Господа; бо всї знати муть мене від малого та й до великого між ними.

12 Тим що милостив буду на неправди їх, і гріхів їх і беззаконий їх не згадувати му більше."

13 А що глаголе: "новий", то обветшив первого; що ж обветшало і зстарілось, те близьке зотлїння.